Поширені проблеми в поведінці дітей wym-1622709020381

"Вибухова" дитина: новий підхід до виховання wym-1622708797162

Як розвинути навички саморегуляції в дитини wym-1622708408430

Значення емоційногоінтелекту дитини wym-1622708232327

"Множинний інтелект": як розуміти свою дитину wym-1622707907440

Вправи з тренування мозку дітей wym-1622707762141

Розвиваємо в дитини критичне мислення wym-1622707606795

Як розвивати у дітей навички критичного мислення wym-1622707501685

Розвиткові завдання на літо 1-4 класів wym-1622706812590

Як розвивати у дітей навички критичного мислення wym-1622023100529

Тайм-менеджмент та планування для дітей wym-1622022759863

Гендерний розвиток та гендерна ідентичність особистості wym-1622022331091

буклет

нац1

/Files/images/національна гаряча лінія 1.jpg

Соціальний ролік "Не дамо домашньому насильству шанс" wym-1620380490814

Соціальний ролік "Телефон товіри. Торгівля людьми" wym-1620380152894

Підготовка до ЗНО wym-1620193084886

Рекомендації учням щодо проходження ЗНО wym-1620192883598

/Files/images/ЙЙЙ.pngЦЕНТР НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛИМ ВІД НАСИЛЛЯ

Агресивна поведінка дітей і підлітків wym-1617971887381

Про булінг для дітей ЮНІСЕФ wym-1617962039933

Про кібербулінг для підлітків wym-1617959863025

5 порад, як організувати безпечний і позитивний досвід дітей онлайн wym-1617959158703

11 поширених проблем підлітків та їх вирішення wym-1617957746184

Імовірні причини підліткових стресів wym-1617957557348

Соціальні зміни в пубертатному віці дитини wym-1617957293792

Психологічні проблеми підліткового віку wym-1617957108994

Соціальні зміни, що відбуваються з підлітком wym-1617956947875

Як покращити комунікабельність дитини wym-1617956704082

Проблема вибору друзів: поради батькам wym-1617956601768

Діти в Інтернеті: як забезпечити їх безпеку wym-1617956354873

10 найцікавіших українських мультфільмів wym-1617955759214

Підготовка до школи - завдання для дітей 5-6 років wym-1615808077264

Правила поведінки дітей в соціальних мережах wym-1615807901949

Як забезпечити безпеку дітей в Інтернеті wym-1615807725266

Кібербулінг. Як я перестала бути жертвою. wym-1614594089561

Як зупинити булінг: поради для батьків. wym-1614593878938

Як боротися з булінгом: поради дітям.wym-1614593733793

Як дитині позбутися інтернет-заленості wym-1614591030731

Мобільна заленість у підлітковому віці wym-1614590500050

Пам'ятка для батьків "Як забезпечити безпеку дітей у мережі Інтернет" wym-1613976523840

Лекція Марини Грібанової "Правда про наркотики" wym-1612949094395

8 типів інтелекту дитини:поради щодо розвитку wym-1612947420938

Важливі характеристики обдарованих дітей wym-1612947311563

Важка поведінка підлітка:поради батькам wym-1612946921322

Ефективні поради з керування гнівом для дітей wym-1612942920251

Як допомогти учневі 1-4 класів у навчанні wym-1612942571189

Помилки батьків у розмові з дітьми wym-1611244561971

Як створити довірливі стосунки з дитиною wym-1611244376607

Як уникнути негативного спілкування з дитиною wym-1611244245871

Як розмовляти з дітьми на незручні теми wym-1611244129405

Вирішення конфліктів: практичні поради wym-1610462762770

Як допомогти дітям упоратися з булінгом wym-1610462602682

Як дітям реагувати на знущання (булінг) wym-1610462468618

Як батькам упоратися з булінгом wym-1608725938581

Сім типів батьків, які позбавляють дітей щастя wym-1608725616455

Жорстоке ставлення шкодить розвитку дитини wym-1608725429910

Типи взаємовідносин між батьками і дітьми wym-1608725283590

Амбівалентні переживання у підлітків wym-1608725149309

Якщо підліток бунтує: поради батькам wym-1608016265688

Важка поведінка підлітка: поради батькам wym-1608016104202

Як уникнути негативного спілкування з дитиною wym-1608015980563

Як говорити з дитиною про шкоду алкоголю wym-1608015661482

Як навчити дитину читати: поради батькам wym-1606718613574

Емоційні ігри для дітей і батьків wym-1606718238785

Стратегії управління гнівом для дітей wym-1606122665524

Робимо уроки з дитиною: поради батькам wym-1606122294225

Амбівалентні переживання у підлітків wym-1606122030522

13 порад, щоб краще зрозуміти психологію дітей wym-1603879820628

Моральні цінності, що формують характер дитини wym-1600865794213

Чому злитися -це нормально і навіть корисно wym-1603872559306

Який він, шкільний психолог?

Посада психолога-педагога з'явилась у загальноосвітніх школах приблизно десять років потому, але зараз це вже звичайне явище. У деяких школах створені психологічні служби, де працюють кілька психологів

Метою роботи є покращення навчального процесу, не тільки в цілому з метою оптимізації навчального процесу, а й з урахуванням конкретних труднощів, що виникають у процесі навчання, взаємин у тріаді "учень-батьки-учитель". Проводяться індивідуальні та групові заняття зі школярами (підвищення мотивації до навчальної діяльності, налагодження міжособистісних відносин тощо).

Важливо, щоб кожній дитині було комфортно у школі, щоб вона хотіла до неї ходити та не відчувала себе самотньою й нещасливою. Важливо, щоби батьки та вчителі побачили її реальні проблеми, захотіли їй допомогти і, головне, зрозуміли, як це зробити.

Необхідно, щоб дитина, батьки та вчителі не були "ізольовані" один від одного, щоб між ними не було протистояння. Над проблемами, які виникають між ними, вони мусять працювати спільно, тому що тільки в цьому випадку можливе оптимальне рішення. Головна задача шкільного психолога полягає не в тому, щоб вирішити за них проблему, що виникла, а в тому, щоб об'єднати їх зусилля для її рішення.

В останні кілька років адміністрація шкіл розуміє необхідність участі психолога у шкільному процесі. Усе ясніше вимальовуються конкретні задачі, рішення яких очікують від шкільного психолога. У функції шкільного психолога входять: психологічна діагностика; консультування батьків і вчителів; психологічна освіта; участь у педрадах і батьківських зборах; участь у наборі першокласників; психологічна профілактика.

Психологічна діагностика містить у собі проведення фронтальних (групових) та індивідуальних обстежень учнів за допомогою спеціальних методик. Діагностика проводиться за попередніми запитами вчителів або батьків, а також з ініціативи психолога з дослідницькою чи профілактичною метою. Психолог підбирає методику, спрямовану на вивчення здібностей, особливостей дитини (групи учнів), що його цікавлять. Це можуть бути методики, спрямовані на вивчення рівня розвитку уваги, мислення, пам'яті, емоційної сфери, особливостей особистості та взаємин з оточуючими. Також шкільний психолог використовує методики вивчення дитячо-батьківських стосунків, характеру взаємодії вчителя та класу. Отримані дані дозволяють психологу планувати подальшу роботу: виділити учнів так званої "групи ризику", які потребують корекційних занять; підготувати рекомендації для вчителів і батьків із взаємодії з учнями

Что такое суицид и как с ним бороться?

Современное общественное развитие насыщено множеством проблем, с которыми сталкивается молодежь. Не обладая достаточным жизненным опытом и умением справляться с возникшими жизненными трудностями значительная часть молодого поколения, желая избавиться от них, выбирает путь добровольного ухода из жизни, что не может не вызывать тревоги у общества.

Проблема устранения условий, подталкивающих к самоубийству молодежь, является весьма важной. При работе с молодежью, особенно с трудными подростками, внимание должно быть постоянно обращено на возможность совершения суицида с тем, чтобы вовремя и умело его предотвратить.

Необходимо уметь выделять общие признаки душевного дискомфорта у лиц, склонных или уже готовых к суициду с целью предотвращения непоправимой трагедии.

Самоубийства совершаются людьми различных психологических типов. Необходимо подчеркнуть, что какой-либо единой личностной структуры, специфичной для суицидального поведения и достаточно определённо указывающей на вероятность его возникновения, не обнаружено. Не существует так называемого типа «склонных к самоубийству». Всё зависит от силы психотравмирующей ситуации и её оценки как непереносимой. Вместе с тем, наибольшей уязвимостью, склонностью к неадаптивному поведению обладают подростки с акцентуированными и психопатическими чертами характера. В одном случае речь идёт о практически здоровых людях, отличающихся гипертрофированной заострённостью каких-либо характерологических черт, а в другом – о тех, у кого пограничные расстройства могут в привычных для них условиях жизни быть стёртыми, компенсированными адаптивными эталонами поведения.

Факторами суицидального риска являются:

1. Социально-демографические: отсутствие отца в раннем детстве; «матриархальный» стиль отношений в семье (сильное влияние матери); отсутствие внимания, отверженность в детском и подростковом возрасте; чрезмерная опека, воспитание по типу «кумир семьи»; воспитание в семье с «алкогольным климатом»; частые скандалы в семье; развод родителей; воспитание в детском доме при наличии родителей; наличие в семье психически больных; наличие в семье случаев самоубийств, попыток самоубийств или суицидальных угроз со стороны близких родственников.

2. Биографические: побеги из дома; частая смена мест учебы; злоупотребление алкоголем, наркотическими веществами; совершение суицидальных попыток; серия «провалов» в подростковом возрасте: неудачи в обучении, изоляция в коллективе; наличие друзей, совершивших самоубийство.

3. Медицинские: соматическая патология (внутренние болезни); церебро - органическая патология (заболевание головного мозга); психические заболевания (наиболее выраженный риск при реактивных депрессиях, неалкогольных токсикоманиях, психопатиях, аффективных психозах).

4. Индивидуальные.

К характерным личностным особенностям суицидентов можно отнести: низкий или заниженный уровень самооценки; неуверенность в себе; высокую потребность в самореализации; высокую значимость для них тёплых, эмоциональных связей, искренности взаимоотношений, наличие понимания и поддержки со стороны окружающих; трудности в волевых усилиях при принятии решений; снижение уровня оптимизма и активности в ситуации затруднений; тенденция к самообвинению, преувеличение своей вины; несамостоятельность; высокий уровень тревожности; недостаточная социализация, инфантильность и незрелость личности.

Основным содержанием общего направления профилактики суицидов является ослабление и устранение социальных и социально-психологических причин и условий, способствующих формированию и проявлению суицидального поведения несовершеннолетних.

Частная профилактика строится на основе учёта групповых и индивидуальных факторов риска. Она направлена на своевременное выявление детей, находящихся в суицидоопасном состоянии, и оказание им психологической помощи и поддержки. В ходе беседы с детьми, необходимо обращать особое внимание на подростков, высказывающих намерения совершить самоубийство, либо совершавших аутоагрессивные поступки ранее.

На основе различных поведенческих проявлений можно своевременно выявить подростков с высоким риском суицидальных действий. К числу таких признаков относятся: открытые высказывания о желании покончить с собой (друзьям, родственникам, близким людям, знакомым); косвенные «намеки» на возможность суицидальных действий; «репетиция самоубийства»; активная предварительная подготовка, целенаправленный поиск средств покончить с собой и создание соответствующих условий (накапливание лекарственных средств, поиск и хранение отравляющих жидкостей, укрепление веревки и т.д.); фиксация на примерах самоубийства (повышенный интерес, частые разговоры о самоубийствах вообще); нарушение межличностных отношений, сужение круга контактов в коллективе, стремление к уединению; изменившийся стереотип поведения: несвойственная замкнутость и снижение двигательной активности подвижных, общительных («зловещее спокойствие» и собранность), возбужденное поведение и повышенная активность у малоподвижных; общительность у молчаливых; внезапное проявление черт, несвойственных ранее подростку: аккуратность, откровенность, щедрость (раздача личных вещей, которая зачастую сопровождается символическим прощанием); утрата интереса к окружающему (вплоть до полной отрешенности).

Возраст существенно влияет на особенности суицидального поведения. Суицидальное поведение в детском возрасте связано собственно не с самим желанием умереть, а со стремлением избежать стрессовых ситуаций или наказания. Суицидальное поведение у детей до 13 лет – редкое явление, и только с 14 – 15 летнего возраста суицидальная активность резко возрастает, достигая максимума к 16 – 19 годам.

Реальное понятие о смерти у ребенка формируется лишь к 11 – 14 годам, после чего ребенок может по-настоящему осознавать реальность и необратимость смерти. Маленький ребенок скорее фантазирует по поводу смерти, плохо понимая различия между живущими и умершими. И только ближе к подростковому возрасту смерть начинает восприниматься как реальное явление, хотя и отрицается, кажется маловероятной для себя. Самоубийство в детском возрасте побуждается гневом, страхом, желанием наказать себя или других. Нередко суицидальное поведение сочетается с другими поведенческими проблемами, например прогулами школы или конфликтами.

Возникновению суицидального поведения также способствуют тревожные и депрессивные состояния. Признаками депрессии у детей могут быть: печаль, несвойственное детям бессилие, страх неудачи и снижение интереса к учебе, чувство неполноценности или отвергнутости, чрезмерная самокритичность, замкнутость, беспокойство, агрессивность.

Несколько иную картину суицидального поведения в подростковом возрасте. Среди подростков попытки самоубийства встречаются существенно чаще, чем у детей. Суицидальное поведение в этом возрасте чаще имеет демонстративный характер, в том числе шантажа. Лишь у 10 % подростков имеется истинное желание покончить с собой (покушение на самоубийство), а в 90 % - это крик о помощи.

Проведя обследования группы подростков в возрасте 14 – 18 лет выделили факторы, влияющие на такое поведение:

  1. совершены на фоне аффективной реакции;
  2. психическое расстройство, например депрессия (к «детским» признакам депрессии присоединяются чувство скуки и усталость. Фиксация внимания на мелочах, склонность к бунту и непослушание, злоупотребление наркотиками и алкоголем);
  3. влияние подростковой субкультуры;
  4. влияние межличностных отношений со сверстниками и родителями: семейные проблемы и любовные переживания.

После 14 лет суицидальное поведение проявляется приблизительно одинаково часто и у девушек и у юношей. В молодом возрасте суицидальное поведение нередко связано с интимно-личностными отношениями, например несчастной любовью. Молодые люди склонны к депрессии. Степень депрессии часто является показателем серьезности суицидальной угрозы.

В настоящее время считают, что суицидальные действия могут совершать как лица с психическими заболеваниями, так и здоровые люди. Во втором случае можно говорить об отклоняющемся поведении практически здорового человека в ответ на психотравмирующую ситуацию, что предполагает оказание срочной социально-психологической помощи.

Депрессия переживается субъективно как подавленное настроение, как состояние угнетенности, безнадежности, беспомощности, вины. В качестве ведущего для диагностики депрессии называется соматический синдром. У конкретного человека не менее двух недель должны проявляться три и более признака:

  1. снижение интересов или удовольствия от деятельности, обычно приятной;
  2. отсутствие реакции на деятельность (события), которые в норме ее вызывают;
  3. пробуждение утром за два (или более) часа до обычного времени;
  4. внешне выраженная психомоторная заторможенность или ажитация;
  5. заметное снижение (повышение)аппетита;
  6. снижение веса;
  7. заметное снижение либидо;
  8. снижение энергии;
  9. повышенная утомляемость.
  10. Дополнительно к соматическим называются психологические признаки: снижение самооценки; беспричинное чувство самоосуждения; чрезмерное и неадекватное чувство вины; повторяющиеся мысли о смерти, суицидальное поведение; нерешительность.

Прежде всего, самоубийства связываются с потерей смысла жизни, переживается как ужас перед безнадежностью, ощущение пустоты и бессмысленности, страх вины и осуждения.

В различных ситуациях могут действовать разные мотивы суицидального поведения: протест; месть; призыв (внимания, помощи); избежание (наказания, страдания); самонаказание; отказ (от существования).

Например, в суицидальных попытках подростков можно выделить следующие побуждения. Это может быть сигнал: «Заметьте меня, я очень нуждаюсь в вашей помощи», причем он может проявляться в виде вызывающего поведения. Также подросток может пытаться манипулировать другими, например, девочка принимает большую дозу таблеток, чтобы заставить своего друга вернуться к ней. Другой вариант – стремление наказать других, возможно, сказать родителям: «Вы пожалеете, когда я умру». Реакция на чувства сверхсильного стыда или вины, стремление избежать столкновения с чрезвычайно болезненной ситуацией; действие спиртного или наркотиков – все это примеры мотивирующих факторов.

Анализируя чувства, стоящие за суицидальными действиями, выделим 4 основные причины самоубийства:

  1. Изоляция (чувство, что тебя никто не понимает, тобой никто не интересуется);
  2. Беспомощность (ощущение, что ты не можешь контролировать жизнь, все зависит не от тебя);
  3. Безнадежность (когда будущее не предвещает ничего хорошего);
  4. Чувство собственной незначимости (уязвленное чувство собственного достоинства, низкая самооценка, переживание некомпетентности, стыд за себя).

Суицидальные действия часто бывают импульсивными, ситуативными и не планируются заранее. Попытки суицида являются непродуктивной (защитной) адаптации к жизни – фиксированное, негибкое построение человеком или семьей отношений с собой, своими близкими и внешним миром на основе действия механизма отчуждения: попытками разрешить трудную жизненную ситуацию непригодными, неадекватными способами. Своевременная психологическая помощь, участие, оказанное человеку в трудной жизненной ситуации, помогли бы избежать трагедий.

Необходимо уже в школе формировать у обучающихся позитивную адаптацию к жизни, как процесса сознательного построения и достижения человеком относительно устойчивых равновесий отношений между собой, другими людьми и миром в целом.

Для истинных суицидов характерно наличие пресуицидального периода и продолжительность конфликтной ситуации. И в это время окружающие должны обратить внимание на человека, помочь ему, поддержать, ведь в большинстве своем суицидентам просто не хватает человеческого внимания, тепла и заботы. Поэтому необходимо и самому быть «сильным» человеком, и быть внимательным к окружающим людям, а как известно красота и доброта спасет мир, соответственно и человечество.

По своему содержанию и организации профилактическая работа должна объединить меры социального, психологического, медицинского, правового и педагогического характера. Она должна быть непрерывной, последовательной и включать в себя: чёткую организацию повседневной жизни людей; предупреждение и устранение конфликтов между людьми;выявление подростков с повышенным риском суицидальности; своевременное оказание адекватной помощи ребенку, находящемуся в состоянии психологического кризиса; активную эмоциональную поддержку; поощрение его положительных устремлений для облегчения ситуации.

При выявлении детей, включенных в суицидогенную ситуацию, необходимо немедленно обратиться за квалифицированной помощью в психологическую службу.

Гіперактивна дитина(батькам)

Поради батькам:

Ø Спокійніше реагувати на будь-які дії такої дитини.

Ø Слідкувати за своїми емоціями, голосом та інтонацією.

Ø Спланувати разом з дитиною системи правил поводження, покарань та винагород.

Ø Уникайте слів «неможна», та «ні».

Ø У мить роздражнення переключати увагу дитини.

Ø Хвалить дитину кожен раз, коли він на це заслужив.

Ø Укріплюйте його віру у свої сили.

Ø Не заставляти нічого робити силою, або по принадженню, такий підхід може назавжди знищити цікавість до навчання.

Ø Частіше давати дитині бути на самоті.

Ø Уникати людяних місць. Знаходження у супермаркетах, ресторанах, оказує на дитину стимулюючу дію.

Ø Оберігати дитину від перевтомлення. Саме вони призводить до зниження самоконтролю.

Ø Виконувати чіткий розпорядок дня. Повинно бути чіткий час для навчання, виконання домашнього завдання, прогулянок тощо.

Ø Відмовитися довго дивитися телевізор, а від комп’ютерних ігор відмовитися взагалі.

Ø На прямую ніколи не звинувачувати дитину.

Ø Частіше бувати разом на вулиці.

Ø Поступово привчати виконувати одноманітну роботу .

Ø Не записувати дитину у велику кількість кружків та секцій.

Пам'ятка батькам за темою: захист в Інтернет

Формування мотивації до навчання.

Періодизація шкільного віку

Поради шкільного психолога

Поради психолога батькам учнів 5 -х класів

Пам'ятка учням за темою: захист в Інтернет

Рекомендації вчителям, щодо підтримки дисципліни в класі

Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.

Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.

При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:

  1. Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.
  2. Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
  3. Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.
  4. Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.
  5. Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
  6. Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
  7. Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.
  8. Будьте привітними.
  9. Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
  10. Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.
  11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
  12. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.
  13. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах.

Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

Алгоритм професійного самовизначення

(пам'ятка старшокласникам)

  • Визначити кілька професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості успішного їх освоєння і працевлаштування
  • Шукати якнайбільше інформації про ці професії, знайомитися з людьми, які їх представляють
  • Вислухати думки батьків, учителів, друзів, проаналізувати їх
  • Скласти список суттєвих можливостей професії (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока платня тощо) і проаналізувати його відносно своєї мети, очікувань, мрій
  • Визначити фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної з професій
  • Звернутися до психолога з проханням визначити (дослідити) інтереси, здібності, темперамент, особливості пам'яті, уяви тощо
  • Прислухатися до своїх відчуттів, інтуїції
  • "Приміряти" кожну з професій. Порівняти, зважити всі "плюси" і "мінуси"
  • Зробити вибір
  • Упевнено йти до мети

Основні помилки у виборі професії:

1. Поділ "престижні і непристижні".

2. Вибір під чиїмось впливом.

3. Неправильне уявлення про характер праці у певній трудовій діяльності.

4. Вибір під впливом певних обставин.

5. Думки про легке життя.

Як готувати домашні завдання.

(рекомендації учням)

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

6. Між уроками роби перерви.

7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).

9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.

10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.

11. Складай план усної відповіді.

12. Перевіряй себе.

Кiлькiсть переглядiв: 421